МИРОСЛАВА ГОНГАДЗЕ: В СВІЙ ЧАС РОСІЇ ПРОСТО НЕ ДАЛИ ПО РУКАХ

4 жовтня в Чикаго відбулося Fashion Show від української дизайнерки Роксолани Богуцької, на якому зібралося багато українців з активною громадянською позицією та просто тих, хто не байдужий до ситуації навколо України, оскільки даний захід був направлений на збір коштів для допомоги дітям сиротам та напів-сиротам, які втратили батьків у війні з Росією.

Серез запрошених відомих особистостей опинилася журналіст Мирослава Гонгадзе, дружина загиблого журналіста Георгія Гонгадзе, яка наразі проживає в США та захищає права журналістів у всьому світі. Цього вечора жінка стала свідком Fashion Show, отримала у подарунок ексклюзивну вишиванку та розповіла свою особисту думку стосовно ситуації в Україні та відношення американських політиків і медіа до війни з Росією.

“Навіть, не зважаючи на таку тяжку ситуацію в Україні, саме зараз, саме у цій війні, народжується українська нація. Ми починаємо розуміти, хто ми є насправді, ми починаємо розуміти, хто є нашими друзями та нашими справжніми ворогами. Всі ті роки незалежності, починаючи з 1991 року, ми жили в якомусь тумані. За довгі 24 роки, мені здається, що ми так і не створили дуржаву, не створили Конституцію, економіку та взагалі не створили жодної бази, на якій можна було б будувати Україну. Єдине, що може покращиити ситуцію – це зміна ідеології нації. Всі ці події, звичайно, жахливі, нам дуже боляче, але рано чи пізно це всеодно мало статися, тому, що незалежність у свій час, в 1991 році, ми отримали, як то кажуть, “на блюдечку”, тому тепер маємо її дійсно вибороти. Треба розуміти, що ця війна надовго… Я боюся, що вона, можливо, навіть, на десятки років. Вона не обов’язково буде активна, не обов’язково буде зі стріляниною, але через величезні втрати декількох тисяч людей ми зараз маємо психологічну травму країни. Тому, кажучи, що ця війна надовго, я кажу також про її наслідки. Просто потрібно розуміти і прийняти те, що нам буде ще дуже і дуже довго важко та погано. Коли мене питають, як нам перемогти у цій війні, я завжди кажу, що спочатку треба збудувати сильну державу! Ми переможемо ворога тільки, якщо ми, українці, будемо жити краще за інших. Вперше я зіткнулася с подібною ситуацію в 1993 році, коли мій чоловік поїхав до Грузії, де розпочався абхазський конфлікт. Ніхто з українців та громадян інших країн на той час не хотіли вірити та не вірили в те, що десь в іншій країні відбувається такий конфлікт та не хотіли вірити, що це була також справа Росії. Він приїхав весь поранений, втратив багато крові, але живий. Після цього ми почали приймати у Львові багато біженців з Сухумі. Саме тоді стало зрозуміло, що в свій час Росії просто не дали по руках за такі речі. Далі 1998 рік, ситуація з Південною Осетією – знов справа Росії, і їй знову не дали по руках! Сьогодні ми маємо конфлікт в нашій країні, і тільки сьогодні весь світ, нарешті, побачив, хто є насправді агресором. Скільки років США налагоджувало стосунки з Росією, скільки років НАТО вважало, що Росія – це партнер! Тільки зараз настало просвітління. Якби вони десятки років тому більш стратегічніше та більш досконало дивилися на те, що робить Росія, сьогодні багато українських героїв залишилися б живими. Але цього не сталося. Тому, саме ми зараз відповідальні за те, що, в даному конкретному випадку, американський уряд, американські політики взнали, що відбувається насправді, ми, як українські громадяни Америки, маємо впливати на кожного політика, маємо робити все, щоб вони знали те, чим ми можемо займатися тут, ми маємо доносити інформацію в американські медіа, не допускати, щоб виходили неправдиві статті. Я сама особисто зіткнулася з ситуацією, коли американські медіа писали зовсім не те, що насправді відбувалося в Україні. Але то не є їх вина, вони просто не знають, вони просто не хочуть в це занурюватися та перевіряти інформацію. Тому, наше з вами завдання тут, на території США, розповісти справжню історію України та донести до американських медіа головну інформацію для того, щоб підняти питання нашої проблеми! Едине, що дуже сумно наразі усвідомлювати – Україна насправді дуже самотня, їй майже ніхто не допомагає, всі тільки роблять вигляд співчуття та допомоги. Саме через це, ми маємо розказати всьому світу про те, що в нас болить та про те, що ми дійстно гарна країна, але наразі нам просто потрібна підтримка!”

Автор: Даша Дьяченко эксклюзивно для ПрессОрг24 Фото: Максим Прокопив